Таємниця «свинцевої бібліотеки»

Однією із найбільш дивовижних знахідок цього століття стала таємнича «свинцева бібліотека», звістка про яку поступила в кінці 2010 року. Проте  історія цієї знахідки почалася трішки раніше. На півночі Йорданії сталася повінь, що буває досить рідкісним явищем в тому районі. Всередині однієї з печер водою були оголені дві ніші, одна з яких виявилася позначена знаком семисвічника - стародавнього іудейського релігійного символу.

Йорданський селянин-бедуїн пас кіз недалеко від цього місця. Він буквально кожен камінь знав в тих краях. Його увагу привернуло дивне світіння. Коли він підійшов ближче, то побачив, що блищать якісь дивні предмети, що нагадують книги. Вони були свинцеві, а зв'язувалися металевим дротом. Книг було сімдесят. За місцевими переказами, печера, в якій була виявлена таємнича знахідка, досить стара і в ній колись ховалися від державної розправи перші християни ще у 70-х роках нашої ери, хоча, може, навіть і раніше.

Однак селянин не збирався передавати знахідку державі, а потай почав шукати людину, якій можна було б продати загадкові артефакти. Ним став проживаючий в Ізраїлі араб на ім'я Хасан Сайда.

Переговори тривали довгий час, покупець і продавець все ніяк не могли зійтися в ціні. Тривалі консультації із знаючими людьми ніяк не давали результату. Але вони все-таки зуміли домовитися, і Хасан Сайда вивіз містичні свинцеві книги з території Йорданії контрабандою.

Однак поки йшли всі ці суперечки, про таємничу знахідку стало відомо в світі вчених. Влада обох держав зацікавилися свинцевими книгами. Розгорівся міжнародний скандал. Йорданський уряд доводив, що незаконно вивезені манускрипти повинні в терміновому порядку повернутися на батьківщину. Проте ні новий господар, ні влада Ізраїлю не поспішали розлучатися з настільки цінною і загадковою бібліотекою.

  Хасан Сайда запевняв, що таємничі артефакти зовсім не були ніякою контрабандою, і що, знайдені його дідом більше століття тому, вони давним-давно стали сімейними реліквіями. Чи зможе ізраїльтянин довести своє право володіти загадковою бібліотекою чи ні - покаже час. Але влада Йорданії всерйоз задумали повернути знахідку собі.

Однак, поки тривають численні міжнародні суди, дослідники з усього світу, природно, з дозволу власника, зайнялися розшифровкою стародавніх свинцевих книг.

Книги ці невеликі за розміром. Найбільші мають розмір з наш паспорт, найменші - з банківську карту. Малюнки і букви не написані, а виплавлені на свинцевих сторінках. Запис вівся на трьох мовах: арамейською, давньоєврейською та давньогрецькою, подекуди зустрічаються і ієрогліфічні вставки. Однак більша частина текстів книг зашифрована, так що ще довгий час вчені не зможуть визначити, наскільки ж важлива й наскільки цікава знахідка.

Але поки вчені вже зуміли визначити вік свинцевих пластин, який, насправді, коливається в межах не менше двох тисяч років. До того ж і вже розшифровані тексти щонайменше тягнуть на сенсацію. Неймовірно, але загадкові манускрипти описують останні дні життя Ісуса Христа. У текстах є ілюстрації із зображенням трьох хрестів, на яких були розп'яті двоє розбійників і Син Божий. Є й портрет невідомого, який цілком може виявитися і Ісусом Христом.

Одним з перших, в чиїх руках опинилися стародавні артефакти, став Девід Елкінгтон, дослідник в області релігійної археології. Саме він очолює групу вчених, що намагаються повернути загадкову знахідку в йорданський музей. Він також не виключає, що ці знахідки можуть затьмарити за значимістю навіть знайдені у 1947 році сувої Мертвого моря. 

Маргарет Баркер, фахівець із новозавітної історії, стверджує, що по місцю розташування знахідку можна віднести більше до ранньохристиянського походження, ніж до давньоіудейського: «Нам відомо, що 2 групи християн бігли од переслідування у Єрусалимі й вони перейшли річку Йордан біля Єрихона, та потім пройшли на схід, дуже близько до місця, де, як стверджують,й були знайдено книги. Ще одна обставина, яка із більшою ймовірністю вказує на ранньохристиянське походження, те, що це не свитки, а кодекси, тобто звичні нам книги із сторінками. Написання тексту у вигляді кодексу - відмінна риса ранньохристиянської культури ».

Теорію Баркер підтверджує і професор Філіп Девіс із Шеффілдського університету, дослідник в області Старого Завіту. Як він вважає, прямим доказом тут служать малюнки: план стародавнього Єрусалиму, хрести на Голгофі і навіть окрема будова, яка, можливо, і є тим місцем, куди було віднесено тіло розп'ятого Сина Божого.

Але, можливо, виявиться, що ці сувої були зроблені ні ким іншим, як людьми, що безпосередньо знали Ісуса Христа. Тоді це викличе справжню велику сенсацією