Окупація

У ніч з 17 на 18 вересня 1939 року Радянський союз розпочав вторгнення на територію Польщі. Таким чином совєти підтримали наступ нацистів, який почався 1 вересня 1939 року. Усе це було умовами пакту Молотова-Рібентропа про поділ сфер впливу в Європі між Німеччиною та Радянським Союзом. Нападом на Польську державу вони спільно розпочали Другу Світову війну.

Наступальні радянські сили отримали завдання блискавичним ударом розбити польську армію і вийти на лінію розме­жування з німецькими військами, передбачену таємним протоколом пакту, – лінію річок Піси, Нарви, Вісли і Сяну. Отримавши повідомлення про перетин Червоною Армією польського кордону, німецьке командування віддало наказ своїм військам зупинитися на лінії Сколе-Львів-Володимир-Волинський-Брест-Бєлосток.

За першу ніч радянськими військами було захоплено Тернопіль, 18-19 вересня – Сокаль, Броди, Бібрку, Рогатин, 19 вересня війська підійшли до Львова. 22 вересня 1939 р. польський гарнізон на чолі з генералом В. Лянгнером капітулював перед Червоною армією. Наступ совєтів став повною несподіванкою для польського політичного керівництва і військового командування.

На честь спільної перемоги нацистів та комуністів в захоплених містах почали проводити спільні військові паради.

Населення в перші дні доволі приязно вітало совєтів. Лише національно-визвольне підпілля ОУН застерігало цивільне населення, наголошуючи, що на зміну польській окупації прийшла ще страшніша – радянська. І у цьому українці дуже швидко пересвідчилися. Про звірства радянської влади в перші місяці окупації Західної України ще 2010 року вийшов документальний фільм Taras Khymych "Золотий вересень"

Ми живемо в часи вже російської-української війни, розв’язаної Росією. Сьогодні наш західний сусід починає розуміти, що сильна незалежна Польща можлива лише за умов існування сильної незалежної України. А будь-які наші суперечки призводять до взаємних жертв, втрат та руйнацій. Результатами цього користуються росіяни: “імперські”, “червоні” чи сучасні “путінські” – не має значення.

Імперська Росія лише змінила форму, але загроза з її боку, як і 80 років тому, лишається незмінною. І чи зробимо ми правильні висновки з історії – залежить тільки від нас.